Бабусина хата

Інтегроване заняття у середній групі

Мета: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побу¬ту (рушники, скриню) ; Продовжувати  знайомити дітей з символами та оберегами українсь¬кого народу, їх значенням в обрядах, житті людей; учити використовувати малі фольклорні форми в повсякденному житті; розширювати словник дітей новими словами обрядовий,божничок, плечовий, утирач ; забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до народних звичаїв, обрядів  і цінностей,почуття краси в її різних проявах; спри¬яти виникненню дружніх стосунків, розвитку само¬стійності та ініціативності; виховувати поважне  став¬лення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.

Обладнання: рушники; українській по¬суд; коровай; музичний супровід.

Попередня робота: розгляд  дітьми ілюстрацій («Українське народне житло      Українське народне декоративно-прикладне мистецтво»); ро-зучування українських народних пісень, забав ля нок, ігор, хороводів.

Хід заняття

Заняття проходить у міні – музеї « Українська світлиця»

Вихователь, Добридень, діти! Запрошую вас на гостину до бабусиної хати — на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Хата... Це колиска нашого народу. Для селянсь¬кої родини вона була всесвітом, місцем на землі, де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопо¬четься про прихисток і достаток своєї сім'ї.

Подивіться як цікаво? Скільки незнайомих нам речей? Піч,яка гарна, рогач, а це що? Це скриня.

Вхід бабусі.

Бабуся з українському одязі, на голові — хустина, непомітно заходить до групи.

Вихователь : Так,так .

Бабуся:Ого та  у мене гості! А я тут поралась по господарству та й не бачила як ви  завітали у гості. Рада вас вітати. Ви вже  роздивилися мою  хатинку?.

Вихователь : Так,так ..

У моїй хаті є багато старовинних речей, про які ви, мабуть, і не чули. Давайте про них поговоримо

Раніше  в кожній українській родині речі зберігалися в скрині. Давайте подивимося що у мене є.  пропонує  дітям розглянути скриню : величина, колір, матеріал, з якого виготовлена  скринька (дерев'яна, залізна).

"Дарунки  скрині»

Дидактична гра «Яке наше вбрання?»

— Українська сорочка яка? (вишита, тоненька, лляна, біла )

— Українські шаровари які? (широкі, червоні, просторі, великі, українські )

— Українська спідничка яка? (невеличка, яскрава, зручна, синя, пряма, вишита )

— Український пояс який? (чоловічий, широкий, міцний, довгий, ошатний )

— Українські чобітки які? (червоні, міцні, високі, невисокі, зручні )

Діти отримують зі скрині картки –пазли  із зображеннями з теми    "Моя Україна і називають те, що на них зображено.

СКЛАДАЮТЬ ПАЗЛИ

Бабуся (дістає зі скрині хустинку).Діти, а  Ви знаєте, що це?

_Укр. хустинка яка? (гарна ,жіноча, яскрава) Коли я була маленька, ми з друзями грали у веселу гру з хустинкою. Хочете, й вас навчу?

Рухлива гра з  хустинкою

Діти стають у коло. Дитина в центрі кола підкидає хустинку догори і називає ім'я іншої дитини, що стоїть у колі. Названа дитина має упіймати хустинку, поки та не впала, підкинути її й назвати наступне ім'я.

Бабуся. Які ви молодці! Нагадали мені добрі давні часи. Малою я дуже любила ходити на світанку за село і дивитися, як сходить сонце, як воно пливе по небу і освітлює сади й городи, поля й хати... Скільки живу, не бачила нічого гарнішого за рідну землю.

"Українське село"

Вихователь. Потішимо бабусю — покажемо, як сходить сонце над її рідним селом. Я розповідатиму, а ви за допомогою картинок спробуйте "оживити" мою оповідку.

Розповідь вихователя

Розповідь вихователя

Дії дітей

Одного чудового ранку Сонечко зійшло над Україною. Воно було ще зовсім сонне, тому вирішило присісти на хмаринку

Розміщують картку із сонечком над зображенням хмаринки

Подивилося Сонечко вгору, вниз, потягнулося, вмило личко... і тут угледіло лелеку. Птах летів прямо до нього. Де б не був лелека, він обов'язково повернеться до свого гнізда. За це наш народ шанує цього птаха і вважає символом любові до рідної оселі та Батьківщини

Імітують дії Сонечка, розміщують зображення лелеки поряд із сонечком

Подивилося Сонечко вниз і побачило мальовниче українське село. За-зирнуло в першу, зелену, хатку. Там на скрині лежали вишитий рушник та вишиванка. Замилувалося Сонечко гарними візерунками

Імітують дії Сонечка, на зображення першої хатки викладають картки із зображеннями скрині, рушника та вишиванки

Заглянуло Сонечко у віконце другої, жовтої, хатки, а там на столі стояла миска з гарячими смачними варениками. Сонечко аж облизнулося

Імітують дії Сонечка, на зображення жовтої хатки викладають картку із зображенням вареників

У третій, червоній, хатці танцювала дівчинка-україночка — гарна, ошатно вбрана, ще й з віночком на голові. Для українців віночок — не просто прикраса, а й оберіг: він дарує здоров'я і щасливу долю

Картки із зображеннями дівчинки і віночка викладають на червону хатинку

Бабуся: Дякую вам ,мої маленькі.

Бабуся: А що ще є в скринці? (* Віночок)

Віночок — це своєрідний оберіг, «знахар» душі, в ньому є така сила, що біль знімає і береже волосся.

 Ось і у наш віночок вплетені квіти,

Хто знає які квіти вплітали?(Мак,барвінок,ромашка,чорнобривці)

А що це? Стрічки.

 Послухайте ,що означали кольори 

Коричнева стрічка — символ матері-Землі (вплітається в центрі); зелена — символ молодості;

 жовта — це промінь сонця;

 блакитна — символ неба;

 жовтогаряча — символ життя;

рожева — символ чистоти і добра;

червона — символ пам’яті.

Стрічки ув’язували так, щоб вони були довші за косу. Вважалося, що вони оберігають її від злого ока.

А давайте пограємо з віночком

Гра «Віночок»

Діти стоять колом і під музичний супровід передають віночок один одному. Коли музика стихає, той, хто тримає віночок, виконує в середині кола танцювальні рухи. З відновленням музики гра продовжується.

Бабуся

Діти, а давайте подивимось ще у скриньку. Але спочатку розгадайте загадку:

Говорить доріжка —

Два вишитих кінця:

«Помийся, ти хоч трішки,

Бруд змий з свого лиця». (Рушник.)

Відчиняється скриня. Бабуся показує рушнички

Кожна українська сім'я береже ці речі як святиню. Особливо якщо вони створені й прикрашені руками рідних людей.

Бабуся.-діти а ви знаєте що про рушники складено багато прислів’їв:

Діти:

• Рушничок на кілочку — хата у віночку;

• Хата без рушників — родина без дітей;

• Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати — буде чим гостей шанувати.

Хліб і рушники – одвічні людські символи.

Хліб і сіль на рушникові були ознакою гостинності українського народу.

Ними зустрічали дорогих гостей:

Діти:

Якщо хочемо зустріти

Гостя щиро і привітно,

Щоб він шану спостеріг

І добром віддячить зміг,

Гостя ми того стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль,

Шановливо хліб підносим:

Любий госте наш, приймай

Дружби символ – каравай! (Подати)

Бабуся : В Україні існував звичай: на весні, коли зазеленіли хліба, люди виходили в поле, несучи на руках рушник з хлібом і сіллю, щоб був гарний врожай. Називався цей рушник – обрядовим. (Повторити)

Бабуся.

У хаті найгарніший рушник висів на видному місці і призначався він  для гостей. Господиня на знак поваги до гостя подавала йому на плечі рушник. І називався він плечовий

Сценка.До групи заходить гість (хлопчик) і звертається до господині (дівчинки)

.

Г і с т ь.: - Доброго дня ,господине! Доброго здоров"я на день, на місяць, на рік, і на весь ваш вік!

Господиня : І ви будьте здорові на доброму слові. Проходьте, гостю дорогий.(подає рушник на плече і приспівує):

Вода у відеречку – госте, вмийся,

Рушник на кілочку –госте ,втрися.

Бабуся :Ось так зустрічали гостей.

Діти подивіться уважно на ці рушнички

Оцей рушничок з яскравими квітами для дівчаток -.Росяночка

А цей рушничок із блакитними квіточками для хлопчиків-.Грайлик

Сімейний — великий рушник із барвистими квітами по краях.

Бабуся- Які ви бачите кольори на рушниках? (Відповіді дітей.)

У кожну ниточку, кожен стежок майстриня вкладала душу, серце, сонце, небо.

Бабуся-. На найдавніших вишивках є геометричні узори – лінії, кола, хрести, ромби, які символізують сонце, зорі, землю, воду.

А де ще вам траплялись такі узори? (Діти на писанках)

Пізніше на рушниках вишивали рослини: калину, троянду, ромашку, волошку, мак, барвінок, колоски пшениці. А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок,  лебедів, півнів.

Бабуся - Поки матері вишивали , діти грали в різні ігри, давайте і ми пограємо у рухливу  гру «Голка та нитка».

 Рухлива гра «Голка та нитка»

Під час руху діти промовляють слова:

Сюди-туди,  голка,

Сюди-туди нитка,

Ось тут буде листя,

Ось тут буде квітка.

Бабуся.- В той час коли мати вишивала, діти бавилися співали пісні, розповідали вірші. Зараз пропоную послухати вірш про рушник.(Вишивальниця сидить вишиває, звучить пісня про рушник. а дитина читає вірш)

Дитина.                                                                                                                           

   Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…         (І. Михайловська)

Бабуся Діти, а на вашу думку легка робота вишивальниці?

Хочете спробувати?

(Відповіді дітей)

Шнурування елементів українського орнаменту на площинних «рушничках»

Бабуся

Наше життя — це біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок.

Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються усі кольори червоні, жовті, зелені, блакитні і вічними будуть символи  здоров’я, достатку,  щастя та злагоди.

Ось, діти, і час промайнув швидко. Дякую, що завітали до мене. До побачення!