я/с « Барвінок» НВК «Дитячий садок – ЗОШ І–ІІІ ст.»

четверг,7мая
Сьогодні у ДНЗ відбулася педрада. Тема педради:Педагогічні умови виховання любові до Батьківщини у дітей дошкільного віку.
Мета:

Семінарський модуль —

удосконалити знання педагогів щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

підвищити рівень теоретичної підготовки педагогів щодо питань патріотичного виховання дошкільників в умовах сьогодення;

розкрити необхідність посилення патріотичного виховання у дошкільних закладах України.

На думку академіка Семена Гончаренка, «педагогічна драма виховання стрімко переростає в загальнонаціональну трагедію». За даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді майже 30% українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон. У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формуванням національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.

Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. 

Як відомо, кожний конкретний народ продовжує себе в дітях, генерує свій національний дух, характер, пси­хологію, традиційну культуру, спосіб життя. Цілком закономірним є бажан­ня народу: збереження та передача народних традицій із покоління в покоління.

Тому важливим є питання: з якого віку слід виховувати та залучати дитину до спадщини свого народу?

Згадаймо рядки поезій Т.Г. Шевченка «Розрита могила»:

Світе тихий, краю милий, Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинем?..

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

«Молилася, турбувалась

День і ніч не спала.

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала».

Цими словами Великий Кобзар з геніальною   далекоглядністю   говорить   про: звичаї України, як надійні обереги історичних досягнень минулого, могутній впливо­вий   фактор   формування   самобутнього: духовного обличчя народу, між поколінної  передачі національної психології і культури.  Дотримання установлених  принципів  свого народу — суттєвий показник духо­вної культури особистості. Ось чому всіх видатних українських діячів хвилювало і  хвилює питання володіння підростаючим поколінням національними звичаями.

Презентація робіт вихователів.

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК.

 Вінок—це своєрідний оберіг, “знахар” душі, в ньому є така чаклунська сила, що

болі знімає, береже волосся.

До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному

вінку могло бути до 12 різних квіток.

Кожна квітка у віночку щось символізувала.Стрічки у віночку найпершу, посередині, в'яжуть світло-коричневу

стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої — жовті

стрічки — символ сонця, за ними світло-зелені — символ краси і

молодості. Потім голубі, сині — символи неба і води, що дають силу й

здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ

мудрості людини, малинову — символ душевності, щирості, рожеву — символ

достатку. В'язали до строю й білу стрічку, але тоді, коли кінці її були

розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому

— місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це —

символ пам'яті про померлих.

У народі кажуть, що той, хто вміє віночок вити, зможе й долю собі

прихилити.

Рушник .

Від сивої давнини і до сьогодні, в радості і в горі – невід’ємна частка нашого побуту – рушник, його можна порівняти хіба що з піснею. З рушником народжуються, одружуються і йдуть із життя.

Рушник — один із найдавніших оберегів у різних народів. Сама смуга полотна має насичене символічне значення — дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й містить на собі виткані чи вишиті знаки-обереги — захисна сила її, відповідно, більшає.

А колись... Давно колись-то!

 Рушники вже ткались,

 І хустина мережилась...

Т. Шевченко.

Рослинні символи

 Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами в Україні стали калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута-м’ята, лобода та інші рослини.

Українські національні страви.

Україна славиться своєю національною кухнею, яка створювалася протягом

сторіч, багата на традиції, вирізняється розмаїттям страв та їх високими

смаковими й поживними властивостями. Борщі і пампушки, вареники і

галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів і меду відомі в усьому світі.

 Український фольклор рясніє сюжетами його звеличування та підкреслення пріоритету: «Хліб — усьому голова», «Без хліба — нема обіду», «Хліб та вода — то нема голода»

Українська пісня.

Iсторія української народної пісні, як і історія української народної музики, беруть початок у найдавніших часах розвитку українського народу. Народною музикою вважають увесь скарб вокальних та інструментальних мелодій, що від найдавніших часів існування народу шляхом усної передачі переходить з попереднього до наступних поколінь.

 Український національний одяг.

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

У вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем і, серед яких однією з найголовніших є така: як прищепити дитині, зберегти й посилити в ній відчуття причетності до родових, етнонаціональних ціннісних основ і водночас підготувати її до сприйняття та засвоєння найсучасніших інтелектуальних, технічних, технологічних і художніх здобутків людства? Розв'язання цієї проблеми - справа сучасних педагогів, і саме іграшка може тут істотно допомогти.

Іграшка - пам’ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле

Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов'ю до неї, дитячою грою. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Культура іграшки - важливий елемент загальної культури нації. Колись у колиску ліворуч для доньки клали ляльку, для хлопчика праворуч - сопілку. За старими повір’ями, то були символічні атрибути - обереги, які прийшли з часів язичництва і мали в собі магічну силу. З давніх-давен діти робили собі іграшки самі - народ виховував майбутніх майстрів. А зараз діти буквально засипані масою дорогих іграшок. Вони яскраві, ефектні, але, як ми знаємо, швидко набридають і рідко стають улюбленими - дитячій фантазії до них нема що додати.

Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію. Вона поєднала в собі усе: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Іграшки не виникали просто так, а творилися майстрами для вираження повсякденного життя.

Конспект заняття  (ознайомлення +ручна праця)

підготувала Рукобратська О.З.

Тема: «Лялька – мотанка»

Мета: 

.1 Познайомити з історією виникнення ляльок. Активізувати пізнавальну діяльність дітей;

 2. Викликати інтерес до  української народної ляльки. Розвивати творчу фантазію та уяву;

 3. Виховувати акуратність, посидючість, наполегливість у досягненні мети, шанобливе ставлення один до одного, до  української культури.

  4 навчити дітей робити ганчір'яну ляльку-мотанку

Словникова робота: лялька-мотанка, безлика, оберіг.

Матеріал: сучасні ляльки з сюжетно-рольового куточка; лялька-мотанка, три кола різних діаметрів з тканини (бажано ситець), трикутний ситець (хустка), прямокутник білого ситцю, нитки №10 (білого кольору), вата, ножиці (для вихователя).

Хід:

Вихователь: Діти, а ви любите грати в ляльки? (Відповіді дітей.)

 У нашій групі ми бачимо багато красивих ляльок. Ось подивіться, у нас є і барбі, є і пупси, є маленькі ляльки і великі (Розглядають.)

 Віка, як твою ляльку звуть? (Відповідь.) А ти, Катя, як назвала свою ляльку? (Відповідь.) Діма, а як би ти назвав ось цього пупса? (Відповідь.)

 Коли я була маленькою, теж любила грати в ляльки. Наші мами і бабусі теж грали в ляльки. Але вони грали не такими ляльками, а якими... ми дізнаємося, коли промовимо  невелике  привітання. Ставайте поруч зі мною і повторюйте за мною.

Привітання:

 Доброго ранку! Доброго дня!

 Хай плещуть долоньки,

 Хай тупають ніжки.

 Працюють голівки,

 І сяють усмішки.

 Доброго ранку! Доброго дня!

 Бажаєте ви. Бажаю вам я!

Вихователь: Молодці! Діти, а про що ми говорили? (Відповідь.) Правильно. А тепер сідайте за свої місця і послухайте цікаву історію.

 Подивіться, у мене в руках Лялька-мотанка

 дивна і загадкова істота, секрети виготовлення якого залишили нам наші предки. Діти, а хто  такі предки?

- Це наші бабусі і дідусі.

Вихователь: Правильно. Дуже давно, коли наші бабусі були маленькими, вони грали ось такими ляльками. А цих ляльок вони для себе робили самі. Подивіться, у моєї ляльки немає очей, носа, рота. Вона безлика. Повторіть: безлика.

Діти: Безлика.

Вихователь: Що це означає? (Відповіді дітей.) Безликими їх робили спеціально. Вважали, що в таких ляльок не можуть вселитися злі сили і нашкодити. Безлика лялька завжди добра. Вона має оберігає, захисну силу. Це лялька-оберіг. Її можна покласти поруч, коли ви лягаєте спати або йдете грати.

Розповідь вихователя про ляльку-мотанку       (презентація)

 А ви, діти, хочете зробити таку ляльку? (Відповіді дітей.)

Вихователь роздає підготовлені деталі і матеріал для роботи.

 Уважно подивіться, що у вас є. У вас є три кола: великий, трохи менше і маленький. Ще є вата, ниточки - не растеряйте їх, трикутник і шматочок білої тканини. Все необхідне, що потрібно для нашої ляльки.

 Ви напевно втомилися? Давайте відпочинемо. Встали і вийдіть із-за столу.

Физминутка

Раз – підняти руки вгору,

Два – нагнутися додолу,

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкаєтесь підлоги.

Три – чотири – прямо стати

Будем  знову починати.

Вихователь: Ну, ось, відпочили, а тепер приймемось за роботу. Беремо вату і катаємо щільний кульку. Візьміть найбільший круг. Кулька кладемо в центр тканинного кола з виворітного боку. Це буде голова нашої ляльки мотанки. Тепер стисніть в кулак, утворюючи шар і замотаем ниткою. Розправляємо тканина - це буде перший шар сукні ганчір'яної ляльки.

 Беремо другий круг, який трохи менше першого. Накладаємо його на поверхню голови. Знову обмотуємо його ниткою.

 І третє коло - найменший накладаємо теж на поверхню нашої голови.

 Тепер, дітиі, візьміть білу тканину і накладаємо її на поверхню всіх тканин, обмотуємо ниткою навколо голови. Тепер будемо робити руки нашій ляльці. Щоб зробити ручки, підверніть тканина всередину і закріплюють гумкою. Якщо ручки виходять занадто довгі, вкоротимо їх за допомогою ножиць.

 А тепер беремо трикутник - це косинка на голову. Одягаємо її, зав'язуємо. І ось наша лялька готова.

 Вихователь: Дітиі, як називають ляльку. Що ми зробили?

Діти: Лялька-мотанка.

Вихователь: А чому вона називається мотанка? (Припущення і відповіді дітей.)А що ви будете робити з нею?

Відповіді дітей.

Вихователь: А я свою ляльку подарую нашій ляльці  Маші. Їй нудно сидіти одній на дивані. А зараз у неї є подруга. Тепер і ви можете грати зі своїми ляльками.

Презентація "Лялька мотанка-одвічна берегиня роду"